"Як це ні смішно, що я так багато чекаю для себе від рулетки, але мені здається, ще смішніше рутинна думка, всіма визнана, що безглуздо і безглуздо чекати чого-небудь від гри. І чому гра гірше за яке б то не було способу добування грошей, наприклад, хоч торгівлі? Воно правда, що виграє з сотні один. Але - яке мені до того справа?"
Ф.М. Достоєвській. "Гравець".
Вперше я зіграла в рулетку недалеко від Золотих Пісків, в болгарському місті з красивим жіночим ім'ям Албена. У казино опинилося порожньо, прохолодно, коктейльний і так манірно, що напрасовані морем і сонцем ледве одягнені тіла гравців виглядали майже непристойними.
Я вирішила грати на прості шанси: ставити на номери здалося мені п'яним гусарством. Та і красноє-черноє чергувалися з прекрасною регулярністю. Ніжно огладивши стопку з п'яти десятидоларових жетонів, верхній я поставила на червоне. Круп'є крутнул колесо, кинув кульку. Уволю покидаючись, куля зупинилася на червоних 18-ти. До мого жетона присунули ще один. Я забрала виграш і зробила крок жетоном на чорне. Круп'є знову закрутив колесо, випустив кульку, але той, пострибавши, завмер на червоній 5-ке. Я, по-дитячому розсудивши, що тепер-то вже вистачить червоний, поставила на чорне вже два жетони. І випали чорні 26.
Подібно до Остапа Бендеру, я б дуже здивувалася, дізнавшись, що граю систему "мартінгейл". Приблизно через дві години, не поспішаючи, маленькими кроками, ставлячи на колір, парність, дюжини, половини і подвоюючи ставки при програші, я виграла двісті доларів. Кулька була з біса респектабельною, він жодного разу не повторив одного кольору більше трьох разів, не застрявав довго на одній дюжині або половині, коротше, був зразковим зразком теорверного щастя.
Про Болгарію у мене залишилися найтепліші спогади. У інших європейських містах грати в рулетку мені не довелося. Десь гральні будинки були винесені за межу міста, десь вимагали неможливої на той момент респектабельності, так, загалом, було і не до рулетки - слід було інспектувати луври, сагради прізвища, музеї воскових фігур, пісяючих хлопчиків і виконувати інші туристичні повинності, з яких живий інтерес у чесної людини, змученої екскурсійним нарзаном, викликає тільки відвідини червоних ліхтарів і кофе-шопов.
Тому інші мої ескапади рулеток були зв'язані, в основному, з локризовою Москвою. У московських казино мене відразу уразило якесь неграціозне відношення кульок до теорії вірогідності (не можна сказати - фантастичне, бо закон вірогідності виконується, як відомо, тільки на великих числах), але все одно, випадання чорного або червоного по десять-п'ятнадцять разів підряд мені здавалося неправильним. З "мартінгейлом" тут явно виникали проблеми. Втім, на таких столах я грати майже не ризикувала.
У "Голден Килим" мене занесло після чергової колективної п'янки в конторі, де я тоді заробляла свій шматок хліба з червоною ікрою. Традиція святкувати крупні операції і дні народження призводила до того, що тверезі вечори на фірмі випадали небагато. Менеджери, розпустившись краватки, співали, танцювали і розповідали один одному, які клієнти ідіоти.
З юним і удачливим сейлсменом Лехой ми і відправилися в казино. У "Голден Килимі" було багато столів, людей, яскравого світла, музики, млосних риб під скляною підлогою і безкоштовної випивки. Наш святковий настрій посилився до феєричного. Я, з келихом шампанського, сіла за стіл ближче до колеса і почала чаклувати над своїми фішками. Покидаючись між стратегіями і трішки програвши спочатку, я стала вигравати і, випивши ще шампанського, раптом відчула, що потрапила в якусь могутню хвилю. Я упевнено ставила, ЗНАЮЧИ, який колір зараз випаде, і не дивувалася, забираючи виграш. Стопка моїх жетонів росла.
Леха, іноді відриваючись від блекджека, де йому не дуже везло, підбігав до мене, говорив "ну ні фіга собі" і кидався назад. Моя хвиля іноді йшла, мінявся круп'є, я починала програвати, перечікувала, знову настроювалася, і везення поверталося. Додому я повернулася в три години ночі, з п'ятьма сотнями баксів, що, на мою думку, мене частково вибачало. Удома моєї думки, правда, не розділяли.
Рулетка як спосіб легкого і святкового збагачення стала непристойно часто з'являтися в моїх думках, але Леха, кілька разів сильно програвшись в блекджек, перестав бувати в казино, а удома про рулетку більше і чути не хотіли. Нарешті, на власний день народження я випросила похід в "Голден Килим" і індульгенцію на програш двохсот доларів. Похід був тверезим і нудним, чоловік явно хотів скоріше звільнитися від безглуздої місії супроводу мене в казино. Досвідчений гравець на моєму місці не став би грати в такому настрої, але, мабуть, досвід отримується тільки з втраченими баксами.
Всі симпатичні мені столи були зайняті, довелося встати за якийсь незатишний, де грали особи чи то в'єтнамською, чи то китайській національності. Дівчина-круп'є мені не сподобалася теж, і, найголовніше, я не відчувала куражу, проте уперто ставила. За п'ятнадцять хвилин я придбала досвіду на двісті плюс ще п'ятдесят що випросили на відігратися доларів.
Є старий анекдот:
"В Монте-Карло з казино виходять дві люди. Один зовсім голий, а інший в трусах. - Ви мені навіть подобаєтеся, - говорить голий. - Знаєте міру і своєчасно зупиняєтеся".
Зітхнувши, я пообіцяла в осяжному майбутньому в рулетку не грати, і ми поїхали святкувати день народження. І дійсно, роки два я не грала, зігріваючи душу тим, що по сумі все-таки я виграла у рулетки, а не вона у мене. Але недавно, після посиденьок під Хванчкару в грузинському ресторані з гостем заморським, віртуальним, душу моя не витримала.
У казино "Космос" нас сфотографували, перевірили металлоїс-кателем і випустили в добрі люди. Про, йес! Мій успіх теж істоськовалась по мені і дуже швидко вручила мені двісті доларів. Заморський гість сказав: "Двісті доларів за півгодини - непогані гроші, не варто більше спокушати долю?". І я погодилася. Головне, що успіх знов явив мені себе.
"Схилившись ближче, вона шепнула в моє вухо: - відьма, маючи успіх і силу, обертає колесо випадку. Силу можна ростити і пестити, але успіх не можна заманити. Її нічим не заманити. Успіх незалежний від магії і оточення людей. Вона робить свій власний вибір". (Флорінда Доннер. "Сон відьми".)
Говорять, що Керол Тіггс, одна з кастанедовськіх жінок-воїнів, любить рулетку і дуже в ній успішна. Можливо, коли-небудь Керол все-таки видасть давно обіцяну книгу, де і напише про успіх і силу. Звичайно, саме магічний погляд на рулетку повинен бути що вірніше всіх суперечать один одному математичних і псевдоматематичних стратегій, яких існує велика кількість.
З ім'ям французького математика Жана Д'аламбера одні джерела зв'язують системи, побудовані на принципі "мартінгейл", інші, навпаки, стверджують, що великий математик і енциклопедист вважав помилковим застосовувати так званий "закон рівноваги" в ігрових системах, оскільки закон цей справедливий тільки для безперервного і нескінченного ряду подій, тоді як будь-яка гра складається з кінцевого числа випробувань, обмежена тимчасовим чинником і людським сприйняттям.
Джон Голлеон в книзі "Все про рулетку" пише:
"Hачиная з найпершого дня навіть найбільш проникливих математиків випробовували незліченні таємні системи вибору чисел або ставок. І жодна з них не спрацювала. І не спрацює. Існують декілька широко поширених систем, що базуються на виборі числа, кольору або чинника чет/нечет на основі попередніх випадань. Спроби відстежування випадань з олівцем і папером - щонайповніша втрата часу. Це повинно бути елементарним, але необхідно сказати . . . У КОЛЕСА HЕТ ПАМ'ЯТІ. Попередні числа не роблять ніякого впливу на майбутні випадання.
Якщо червоне випало п'ять разів підряд, наступний круг дасть червоному не більший і не менший шанс на випадання, незалежно від попереднього рахунку. Шанси однакові при кожному запуску маленької білої кульки. Цьому, друг мій, вам доведеться повірити". .
Сам він рекомендує грати на пристрасть колеса рулетки і його хронометраж, тобто вивчати залежності між початковою точкою падіння кульки, його швидкістю, силою кидка круп'є і кінцевою крапкою....
Одного разу Альберта Ейнштейна запитали, чи існує, на його думку, яка-небудь система гри в рулетку, що гарантує стовідсотковий виграш, він відповів: "Так. Я знаю одну - це красти фішки із столу, коли не бачить круп'є".
Проте велика людська спокуса накинути привід на колесо фортуни народжував, народжує і ще народжуватиме складні системи, підступні стратагеми, народні прикмети і добрі ради:
"- завжди везе дурневі, п'яниці і випадковому гравцеві; - перш ніж сісти за стіл, визнач найудачливішого гравця, дочекайся, поки він піде, і тут же займи його місце;
- вибирай стіл, за яким круп'є часто програє;
- не грай за столом, де круп'є тобі не симпатичний;
- якщо сусід по столу або круп'є чомусь стали тобі неприємні під час гри, перейди за інший стіл;
- не грай за столом з гравцем, який завжди програє;
- при грі в рулетку не нехтуй системою "російської старенької" - став свої фішки на фішки удачливого гравця;
- гроші, призначені для гри, поклади в окрему кишеню - і в думках попрощайся з ними".
Звичайно, круп'є, який часто програє, в московському казино тут же буде замінений, а ось з приводу останньої, наймудрішої ради, згадується анекдот:
Казино. У VIP залі грають в Black Jack двох бандитів. Один маленький, плюгавенький, весь в татуїровках, весь час нервує, матюкається і веде боротьбу з круп'є не на життя, а на смерть. А другий - здоровенний солідний товстун, з величезним перснем на пальці, методично і спокійно просаджує одну сотню баксів за іншою. Нарешті, маленький, в черговий раз схопившись за голову, викрикнув щось образливе в адресу круп'є. І великою, повчально дивлячись на нього, вимовляє лише одну фразу:
- БАБЦІ, БРАТЕЛЛА, ТРЕБА ЗАРОБЛЯТИ НЕ ТУТ!
Перефразовуючи одного відомого всім діавола, вигукнемо: легкість, легкість і легкість - ось що повинне бути девізом всякого гравця!
У чоловіка питають:
- Яка вірогідність того, що, вийшовши на Тверськую, ви зустрінете динозавра?
Чоловік:
- Одна трильйонна.
У жінки питають:
- Яка вірогідність того, що, вийшовши на Тверськую, ви зустрінете динозавра?
Жінка:
- Одна друга.
- Як так? - питають.
- Ну так, - відповідає вона, - або зустріну, або не зустріну
Цікаві факти в рулетці →
